Словник української мови (1927)/клумак
| ◀ клубук | Словник української мови К клумак |
клумакуватий ▶ |
|
*Клума́к, ка́, м. = Клу́нок. Забрав свої гнидники в клумак і ходу на домівку. Пир. у., Конон. Оце до вітряка клумак жита одніс, то будемо й з борошенцем. С. Пальчик. Звен. у. Ефр. Ум. Клумачо́к. Завдав я свого клумачка на плечі та й побрався шляхом-дорогою. С. Пальчик. Ефр.