Словник української мови (1927)/клонити
| ◀ клокуша | Словник української мови К клонити |
клонитися ▶ |
|
Клони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Клонить, наклонять. Клонить і в дощ, і в погоду зелені віти додолу. К. ЧР. Лежу собі та й думаю, а сон мене так і клонить. МВ. I. 111. Ой сон, мати, ой сон, мати, сон головоньку клонить. Мет. 88. 2) Клони́ти го́лову. Кланяться. І не прохались, бо такий невірний був, немилосердний, що дурно й голову було клонити. МВ. I. 46.