Словник української мови (1927)/кло

by Борис Грінченко

◀ кліщі

Словник української мови Борис Грінченко К кло

клобук ▶

Київ: Горно, 1927

Кло, кла, с. 1) Ребро, грань, гребень предмета. Доґи (= клепки) клом — боками щільно приставали до себе. Шух. I. 249. 2) Клык (свиной). Более употр. во мн. ч. кла. Желех. Вх. Лем. 425. 3) Росток. Цибуля пущат кла. Вх. Лем. 425.