Словник української мови (1927)/клиння

by Борис Грінченко

◀ клинець

Словник української мови Борис Грінченко К клиння

клинок ▶

Київ: Горно, 1927

Кли́ння, ня, с. соб. от клин. Рубай, сину, яворину, — добре клиння буде. Чуб. V. 883. Розлетілися, як липове клиння. Ном. № 1882. (В сорочці) з боків вшито клинє. Шух. I. 153. Вас. 155.