Словник української мови (1927)/клейнод
| ◀ клейно | Словник української мови К клейнод |
клейнодець ▶ |
|
Клейно́д, да, м. 1) Драгоценность. 2) Атрибуты власти, регалии. Не на теє, миле браття, я Січ руйнувала, ой щоб я вам ваші землі, клейноди вертала. ЗОЮР. I. 322. Возьміть мої отаманські клейноди, панове, та однесіть москалеві. Шевч. 573.