Словник української мови (1927)/клевець
| ◀ клеветуха | Словник української мови К клевець |
клевцур ▶ |
|
Клеве́ць, вця́, м. 1) Молоток. Доле, доле, ліпше сповить, чи клевцем убити, як так коротать. Федьк. Цигане в лузі в два клевці ковали. Федьк. Поэз. I. 18. 2) Молоточек для клепания кос. Мнж. 182. Шух. I. 169. Kolb. I. 64. Ум. Кле́вчик.