Словник української мови (1927)/клак

by Борис Грінченко

◀ кладь

Словник української мови Борис Грінченко К клак

клака ▶

Київ: Горно, 1927

Клак, ка, м. 1) = Кло́ччя. Хунта клаків не варт. Ном. Клаки йдуть на підкання в ряднах. НВолын. у. Ніякий дружбонька, ніякий, — має квіточку з клаків. О. 1862. IV. 17. 2) Клык (свиной). Вх. Лем. 425.