Словник української мови (1927)/кладка
| ◀ кладільник | Словник української мови К кладка |
кладня ▶ |
|
Кла́дка, ки, ж. Мосток, мостки. Ой у степу річка, через річку кладка. Макс. То було люблять прати на самій бистрині, положивши кладку з каміня на камінь. Куліш. *Слизька́ кла́дка. Скользкий путь. Хай ступає на слизьку кладку. Мирн. I. 101. Ум. Кла́дочка. Край гребельки млиночок, край млиночка кладочки. Чуб.