Словник української мови (1927)/кихкати
◀ ких | Словник української мови К кихкати |
киці-баба ▶ |
|
Ки́хкати, каю, єш, гл. Смеяться. І почали кихкати усі чотирі. Св. Л. 196. І старі на печі, вовну скубучи, кихкають, а вона й не всміхнеться. Г. Барв. 103.