Словник української мови (1927)/киркати
| ◀ кириня | Словник української мови К киркати |
кир-китайка ▶ |
|
Ки́ркати, каю, єш, одн. в. ки́ркнути, кну, неш, гл. Резко, пронзительно кричать, крикнуть (о курице). Желех. Пипоть у курей після ячменю робиться, — вони тоді киркають. Гринч. I. 253.