Словник української мови (1927)/кидь
◀ кидик | Словник української мови К кидь |
кизлик ▶ |
|
I. Кидь, ді, ж. Расстояние, на которое можно что-нибудь бросить. А він був од мене не більше, як на одну кидь. Харьк.
II. Кидь! меж. Выражает бросание. Ухопив та кидь його об землю!