Словник української мови (1927)/керувати

by Борис Грінченко

◀ керування

Словник української мови Борис Грінченко К керувати

керунок ▶

Київ: Горно, 1927

Керува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Направлять, управлять. Чоловік мислить, а бог керує. Ном. № 82. Попереду Гамалія байдаком керує. Шевч. 57. Коня керують уздом, а чоловіка словом. Посл. *2) Направляться. Знати, куди чайка носом керує. Посл. С. Пальчик Звен. у. Ефр.