Словник української мови (1927)/кермувати

by Борис Грінченко

◀ кермецький

Словник української мови Борис Грінченко К кермувати

кермуватися ▶

Київ: Горно, 1927

*Кермува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Направлять. 2) Править, управлять. Справами чужими кермувати. Кул.