Словник української мови (1927)/керманич
| ◀ керма | Словник української мови К керманич |
кермек ▶ |
|
Керма́нич, ча, м. Рулевой, кормчий на судне, плоте. Шух. I. 37. Досвідчений керманич, що знає усі закрути ріки, усі плиткі місця, на яких би дараба могла осісти, всі скоки у воді, о які розбитися може дараба, держить керму при передній тальбі. Шух. I. 183. Пишні керманичі кедровими весельцями плюскають. Федьк. Пов.