Словник української мови (1927)/кепський
| ◀ кепство | Словник української мови К кепський |
кепсько ▶ |
|
Ке́пський, а, е. 1) Глупый. Лучче з добрим загубити, як з кепським найти. Посл. 2) Плохой, дурной. Грицько забачив, що то кепська справа, мацнув ся ззаду, сукмана дірява. Гол. Кепські вісті засмутили і роздратували князя. Стор. МПр.