Словник української мови (1927)/келія
| ◀ келішок | Словник української мови К келія |
келтувати ▶ |
|
Ке́лія, лії, ж. Келия. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. I. 162. Перевезти із келії в хату на помості. Шевч. 194. Ум. Ке́ленька, ке́лієчка, ке́лійка. Велю слугам келеньку зробити, велю старцю у келенці жити. Нп. Сидить (чернець) у себе в келійці, чита боже слово. Рудч. Ск. II. 201. Ой построю келієчку на крутій горі. Нп.