Словник української мови (1927)/кейловий
◀ кейло | Словник української мови К кейловий |
келарь ▶ |
|
Кейло́вий, а, е́. 1) Ковылевый. 2) Волнующийся подобно ковылю. Шовковим фостом (кінь) сліди заметає, кейловов гривков все поле застелає. Гол. IV. 357.