Словник української мови (1927)/кедрина
◀ кедра | Словник української мови К кедрина |
кедровий ▶ |
|
Кедри́на, ни, ж. Кедр; кедровое дерево. Треба браття товаришу кедрину тесать. Федьк. Ой умру, мій миленький, умру, — зроби мені кедровую труну! — Ой де ж, мила, кедрини достати? Будеш, мила, і в сосновій лежати. Мет. 267. *Ум. Кедри́нонька.