Словник української мови (1927)/квікати
| ◀ квікало | Словник української мови К квікати |
квіт ▶ |
|
Кві́кати, каю, єш, однокр. в. кві́кнути, кну, неш, гл. Визжать (о свиньях). Мудрість Грицькова свиней ізлякала — хрукнули, квікнули, далі з лігва драла. Март. См. Куві́кати.