Словник української мови (1927)/кватирувати
| ◀ кватирування | Словник української мови К кватирувати |
кватирька ▶ |
|
Кватирува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Квартировать. В його кватирував о. Яким ще семинаристом. Св. Л. 216. 2) Стоять постоем. В неділю рано стало світати, стали ся жовніри кватирувати. Гол. I. 147. Москаль, що кватирував у нас. Г. Барв. 425.