Словник української мови (1927)/квапитися
| ◀ квапити | Словник української мови К квапитися |
кваплення ▶ |
|
Ква́питися, плюся, пишся, гл. 1) Спешить, торопиться. Не квапся против невода рибу ловити. Ном. № 2603. Не квапся поперед батька в пекло. Ном. Ходім, Рябко! — Еге, ходім! Не дуже квапся! Гул.-Арт. (О. 1861. III. 84). 2) Стремиться. Мирських забавок, до которих молода душа його, не згірш, як і в инших людей, квапилась. К. Г. Кв. XII. Хлоп'ята вже квапляться чумакувати. Г. Барв. 11. 3) Льститься, зариться. Ти не квапся на мою дочку, бо вона не твоя: ти безштанько, наймит, а вона хазяйського роду. Каневск. у. *Нашому братчику нічого туди квапитись. Квітка. «Конот. в.». I. 223.