Словник української мови (1927)/качати
| ◀ качаня | Словник української мови К качати |
качатина ▶ |
|
Кача́ти, ча́ю, єш, гл. 1) Катать. Вони і ну його качати да вертіти, поки аж прочунявся він. Рудч. Ск. I. 136. 2) Катать белье. Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала. Макс. (1834). 117. 3) Раскатывать тесто. Хомиха качала корж. Левиц. I. 5. 4) О собаках: повалить и грызть. Скажена собака нашого Рябка качає. Гринч. Свої собаки шкодить стали: з овечок перше вовну драли, а далі мняса забажали та й ну що-дня овець качать. Гліб. 118.