Словник української мови (1927)/кача

by Борис Грінченко

◀ кач

Словник української мови Борис Грінченко К кача

качаванка ▶

Київ: Горно, 1927

Кача́, ча́ти, с. (мн., кача́та и ка́чата. Каменец. у.). Утенок. Гусята, качата гречку поїли. Нп. Качка качат вивела. Мнж. 36. Ум. Кача́тко, кача́точко. Хлюпощуться качаточка поміж осокою. Шевч. 660.