Словник української мови (1927)/карточка
◀ картохля | Словник української мови К карточка |
карточний ▶ |
|
Ка́рточка, ки, ж. 1) Ум. от ка́рта. 2) Маленькая четырехугольная площадь, клетка. 3) Листок бумаги, бумажка. Така маленька карточка, що ніде й писати. Гринч. 4) Письмецо. Приманив до себе голубка, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж дочка пише: так і так. ЗОЮР. II. 28. Та напишу карточку, та пошлю ік батечку. Гринч. III. 81. 5) Билетик. 6) Мн. Род узора в вышивках на рубахе. КС. 1893. V. 278.