Словник української мови (1927)/карбівничий

by Борис Грінченко

◀ карбівник

Словник української мови Борис Грінченко К карбівничий

карбіж ▶

Київ: Горно, 1927

Карбівни́чий, чого, м. 1) Накладывающий клейма. 2) Полесовщик. Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти. Шевч. 84. Я тут у лісі карбівничим. КС. 1882. X. 187.