Словник української мови (1927)/карбач

by Борис Грінченко

◀ карбас

Словник української мови Борис Грінченко К карбач

карбець ▶

Київ: Горно, 1927

Карба́ч, ча́, м. 1) Кнут, плеть, нагайка. А козаченько оглядається, карбачем одбивається. Макс. Карбачем по спині затинає. ЗОЮР. I. 218. 2) Жгут в игре. Мил. 56. *3) Пятнальщик (в игре). Хот. Нік.