Словник української мови (1927)/канючити
| ◀ канюка | Словник української мови К канючити |
каня ▶ |
|
Каню́чити, чу, чиш, гл. Клянчить. Ото канючить. Ном. № 2769. *А взяточок… весьма-очень скусно… треба виканючити. Котл. НП.
| ◀ канюка | Словник української мови Борис Грінченко К канючити |
каня ▶ |
|
Словник української мови — К
канючити
Борис Грінченко
1927
Каню́чити, чу, чиш, гл. Клянчить. Ото канючить. Ном. № 2769. *А взяточок… весьма-очень скусно… треба виканючити. Котл. НП.