Словник української мови (1927)/канудити
| ◀ кантурь | Словник української мови К канудити |
канун ▶ |
|
Кану́дити, дить, гл. безл. Тошнить. Наїлась ціх опеньків, так аж канудить. Харьк. у.
| ◀ кантурь | Словник української мови Борис Грінченко К канудити |
канун ▶ |
|
Словник української мови — К
канудити
Борис Грінченко
1927
Кану́дити, дить, гл. безл. Тошнить. Наїлась ціх опеньків, так аж канудить. Харьк. у.