Словник української мови (1927)/камка
| ◀ каміняччя | Словник української мови К камка |
камрат ▶ |
|
Ка́мка, ки, ж. Головной женский убор. Зелена сукня слід замітає, золотий перстень на руці сяє, перлова камка голову клонить. Чуб. III. 318.
*Камка́, ки́, ж. Морская трава. Левиц. Сл. Нік.