Словник української мови (1927)/калугирь

by Борис Грінченко

◀ каломутний

Словник української мови Борис Грінченко К калугирь

кальбуки ▶

Київ: Горно, 1927

Калу́гирь, ря, м. 1) Монах. Калугирю, каже (до ченця): що то це ти робиш? Рудч. II. 201. 2) Великоросс. Калугерів оцих понаїздило — до смутка! Киев. Ефр.