Словник української мови (1927)/калитка
| ◀ калитина | Словник української мови К калитка |
калі-буд-буд ▶ |
|
Кали́тка, ки, ж. 1) Кошелек кожаный. Скупий збірає, а чорт калитку шиє. Ном. 2) Писанка с изображением кали́тки. КС. 1891. VI. 380. *3) Мошонка у животных и у мужчин. Харьк. г. Сл. Яворн. *4) Переносно о человеке: скупой, бережливый. Ум. Кали́точка. Узяла я ті гроші в калиточку. МВ. Лікарям — поможись чи не поможись, а калиточка розв'яжись. Ном.