Словник української мови (1927)/калашниця

Кала́шни́ця, ці, ж. Пекущая калачи или продавщица белого хлеба. Як не піду за Івана, піду я за Гриця, а у Гриця все пшениця, — буду калашниця. Чуб. V. 175.