Словник української мови (1927)/калантарити
| ◀ каланниця | Словник української мови К калантарити |
калантир ▶ |
|
Каланта́рити, рю, риш, гл. 1) Калякать, болтать громко. Знають гості й сами, що вони нудні, — а то чого б вони калантарили. Ном. № 11905. *2) Громко стучать, звонить. Пир. у., Кон.