Словник української мови (1927)/каламарь

by Борис Грінченко

◀ каламарчик

Словник української мови Борис Грінченко К каламарь

каламітний ▶

Київ: Горно, 1927

Калама́рь, ря́, ж. 1) Чернильница. Піп жиє з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212. 2) Пузырек. 3) Сосуд, в котором гуцульские плотники держат разведенную в воде сажу. Шух. I. 88. Ум. калама́рчик.