Словник української мови (1927)/кавкати
◀ кавка | Словник української мови К кавкати |
кавкнути ▶ |
|
Ка́вкати, каю, єш, гл. 1) Кричать по-вороньему. Кавкає як ворона, а хитрий як чорт. Ном. № 2978. *2) Пищать, мяукать. Аби чим кишку напхати, щоб не кавкала. Ном. № 12171.