Словник української мови (1927)/кавалер
| ◀ кавал | Словник української мови К кавалер |
кавалерія ▶ |
|
Кава́лер, кава́лір, ра, м. 1) Кавалер, мужчина. Сама знаю, що не маю кавалера близько. Гринч. III. 185. Плачуть мами за синами, жінки за мужами, а дівчата ластів'ята за кавалерами. Галич. 1867. 2) Холостяк. Бувай, бувай, Касю, здорова, я їду кавалір, а ти вдова. Чуб. V. 355. 3) Кавалерист. І без тебе ся нам жало королеві і полякам, кавалірам і козакам. Pauli. Ум. Кавале́рочок. Мил. 216.