Словник української мови (1927)/кабак
| ◀ кабайла | Словник української мови К кабак |
кабака ▶ |
|
Каба́к, ка́, м. 1) Тыква. Чуб. I. 309. Ішов же я через тин, через три городи, потолочив кабаки, наробив я шкоди. Нп. Піднести́ кабака́. Отказать жениху. Наталка многим женихам піднесла печеного кабака. Котл. НП. 352. 2) Кабак, питейный дом. Тогді то козак, бідний нетяга, по кабаку похождає, квартирку одчиняє. ЗОЮР. I. 207.