Словник української мови (1927)/ириця
| ◀ иритуватися | Словник української мови И ириця |
ирід ▶ |
|
И́риця, ці, ж. 1) Животное, водящееся в воде, в частности Triton. Вх. Пч. II. 17. 2) Птица, возвратившаяся из зимнего отлета. Вже ириця проявилась, скоро тепло стане. Борз. у. Птице, ирице, ходи до нас вечерю їсти. 3) Очень старая женщина, старая ведьма. Тут якась старая баба, знахурка всесвітня і сідая, і горбата, мабуть застолітня, прислухалась, примінялась і, як став, сказала… Одспівавши, заніміла, очі протирала, а за сью така ж другая ириця казала. Мкр. Н. 33.