Словник української мови (1927)/индик

by Борис Грінченко

◀ инджибаба

Словник української мови Борис Грінченко И индик

индича ▶

Київ: Горно, 1927

Инди́к, ка, м. 1) Индюк, индейский петух. Ходить, як индик переяслівський. Ном. Посип индикам, гусям дай. Шевч. 132. Надувся, як индик. Котл. Ен. II. 35. *2) Надутый, чванливый человек. См. Инди́читися. Харьк. г., Херс. губ. Сл. Яворн.