Словник української мови (1927)/зітхати

by Борис Грінченко

◀ зітхання

Словник української мови Борис Грінченко З зітхати

зітхач ▶

Київ: Горно, 1927

Зітха́ти, ха́ю, єш, сов. в. зітхну́ти, хну́, не́ш, гл. 1) Вздыхать, вздохнуть. Зітхнув тяжко я до бога. Чуб. № 1088. 2) — ду́ха. Испустить дух. Се промовивши, зітхнув духа. Єв. Л. XXIII. 46.