Словник української мови (1927)/зімовик
| ◀ зімовий | Словник української мови З зімовик |
зімовище ▶ |
|
Зімови́к, ка, м. 1) Погреб, куда на зиму кладут ульи с пчелами. Уже останнії дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зімовик поставили. Г. Барв. 160. 2) = Зімовни́к. Наш таки січовик Печина привіз його з якогось зімовика. Стор. II. 11.