Словник української мови (1927)/зів
| ◀ зібрати | Словник української мови З зів |
зівака ▶ |
|
Зів, ву, м. 1) В пловучей, на лодках, мельнице: пролет между двумя лодками для водяной струи, приводящей в действие мельничные колеса. Вас. 173. 2) Мн. зіва́ и зі́ви. а) Рот. Свої ж слова та їй у зіва! Ном. № 7029. б) Жабры. 3) В плуге: отверстие между леміше́м и чересло́м. Як у плуг у зіви набереться багато трави, як ореш, то плуг погано одвертає скибу. Волч. у. (Лободовск.).