Словник української мови (1927)/зчепити

by Борис Грінченко

◀ зчезати

Словник української мови Борис Грінченко З зчепити

зчепурити ▶

Київ: Горно, 1927

Зчі́плювати, люю, єш, сов. в. зчепи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Сцеплять, сцепить. 2) — ру́ку з руко́ю. Взяться за руки. Ручку з ручкою зчепивши, йшли із церкви молодії. Мкр. Н. 37.