Словник української мови (1927)/зцілятися
| ◀ зціляти | Словник української мови З зцілятися |
зціпити ▶ |
|
Зціля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. зціли́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Соединяться в одно целое; срастаться, срастись. Взяв ту воду, помазав нею шматки царенка, — вони й зцілились. Рудч. Ск. I. 128. 2) Исцеляться, исцелиться. Почула вона в тілі, що зцілилась від недуги. Єв. Мр. V. 29.