Словник української мови (1927)/зцілющий
| ◀ зціліти | Словник української мови З зцілющий |
зціляти ▶ |
|
Зцілю́щий, а, е. Целебный, целительный. Як зцілющий вітер від долин подише, хворі мої лоні міччу заколише. Щог. Сл. 6. Зцілю́ща й живу́ща вода́. Мертвая и живая вода (в сказках). Набрала води зцілющої, попорськала, — так лежить зовсім так, як чоловік, тілько неживий. Набрала вона живущої води, дала йому в рот, — він і ожив. ЗОЮР. II. 56. См. Цілю́щий.