Словник української мови (1927)/зуспіти

by Борис Грінченко

◀ зуспіт

Словник української мови Борис Грінченко З зуспіти

зустрівати ▶

Київ: Горно, 1927

Зу́спі́ти, пі́ю, єш, гл. 1) Встретить. Ми першого очима зуспіли Чайченка. МВ. II. 95. І не счулась, як зуспіли дніпрові дівчата. Шевч. 359. *2) Постигнуть, приключиться. Ви знаєте, яке нас зуспіло нещастя? Тобіл. IV. 119.