Словник української мови (1927)/зурочувати
| ◀ зурочити | Словник української мови З зурочувати |
зусилля ▶ |
|
Зуро́чувати, чую, єш, сов. в. зуро́чити, чу, чиш, гл. Портить дурным глазом, сглазить. Дівчатам годиться иноді вмиваться з помийниці, щоб хто не зурочив. Гринч. II. 31. Лихе око зурочило наше щастя. О. 1862. VIII. 21.