Словник української мови (1927)/зуривочний
| ◀ зуповний | Словник української мови З зуривочний |
зуритити ▶ |
|
Зури́вочний, а, е. 1) Непрочный, шаткий. Слово сомнительное, встреченное лишь в песне о Савве Чалом, видимо, подправленной кем-то и напечатанной в «Запорожской Старине» Срезневского: Хоч спісивий, не спісивий, пани кажуть, Сава, да недобра, зуривочна стала його слава. (Часть I, стр. 63). *2) Прерывающийся.