Словник української мови (1927)/зуздріти

by Борис Грінченко

◀ зудар

Словник української мови Борис Грінченко З зуздріти

зуздрітися ▶

Київ: Горно, 1927

Зу́здріти, дрю, риш, гл. 1) Увидеть, узреть. Стрілець такий, що аби зуздрів на око, то вже й його. ЗОЮР. II. 203. Шукатимеш — не зуздриш мене оком. К. Іов. 16. *2) Встретить. Як де зуздрів більшу ватагу людей, давав знак. Лепкий.