Словник української мови (1927)/зсукати
| ◀ зсуватися | Словник української мови З зсукати |
зсукувати ▶ |
|
Зсу́кувати, кую, єш, сов. в. зсука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Ссучивать, ссучить. Зсукав мотузок. Чуб. I. 162. 2) — сві́чку. Сделать свечу (из воску). Зсукали свічку із ярого воску. Чуб. I. 162. А ще раніше пан Василько встав, три свічки зсукав. Чуб. III. 285. *3) — ду́лю. Сложить пальцы в известную комбинацию. Показать кукиш. Зсукала дулю та и під самісінький ніс йому і піднесла. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.